надривно

НАДРИ́ВНО. Присл. до надри́вний.

Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (Гончар, Людина.., 1960, 8);

Надривно і люто гарчали танки (Ткач, Плем’я.., 1961, 5);

Десь над річкою надривно кричали сичі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).

Значення в інших словниках

1. надривно — надри́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надривно — Присл. до надривний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надривно — Гостро, жахливо, несамовито, нестерпно, нестямно, проймаюче  Словник чужослів Павло Штепа
4. надривно — НАДРИ́ВНО. Присл. до надри́вний. Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (О. Гончар); Надривно і люто гарчали танки (Д. Ткач); Десь над річкою надривно кричали сичі (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах