надривно
НАДРИ́ВНО. Присл. до надри́вний.
Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (Гончар, Людина.., 1960, 8);
Надривно і люто гарчали танки (Ткач, Плем’я.., 1961, 5);
Десь над річкою надривно кричали сичі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надривно — надри́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надривно — Присл. до надривний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надривно — Гостро, жахливо, несамовито, нестерпно, нестямно, проймаюче Словник чужослів Павло Штепа
- надривно — НАДРИ́ВНО. Присл. до надри́вний. Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (О. Гончар); Надривно і люто гарчали танки (Д. Ткач); Десь над річкою надривно кричали сичі (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах