надрукувати

НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що.

Док. до друкува́ти.

В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580–1581 рр. церковнослов'янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (з наук. літ.);

Оповідання Ваші мені дуже подобаються, і мені здається, що їх варт надрукувати (Панас Мирний);

– Писав я в тяжкі і гарні хвилі цей щоденник. Думав колись надрукувати (Мирослав Ірчан);

– Будь ласка, напишіть автору рецензію. Було б бажано надрукувати на машинці і в кількох примірниках (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. надрукувати — надрукува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надрукувати — -ую, -уєш, перех. Док. до друкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надрукувати — ДРУКУВА́ТИ (на друкарській машинці), СТУ́КАТИ розм., НАСТУ́КУВАТИ розм. — Док.: надрукува́ти, ви́друкувати, насту́кати. Вдень вона друкує у конторі зведення про нафтовий видобуток (О. Донченко); Їй літери тремтіли в очах і в голові. О радість юна, де ти?.  Словник синонімів української мови
4. надрукувати — Надрукува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надрукувати — НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст.  Словник української мови в 11 томах
6. надрукувати — Надрукува́ти, -ку́ю, -єш гл. Напечатать. Надруковано сю книгу вже давно. Оттут він ввесь, хоч надрукуй. Шевч. 463.  Словник української мови Грінченка