надрукувати

ДРУКУВА́ТИ (на друкарській машинці), СТУ́КАТИ розм., НАСТУ́КУВАТИ розм. — Док.: надрукува́ти, ви́друкувати, насту́кати. Вдень вона друкує у конторі зведення про нафтовий видобуток (О. Донченко); Їй літери тремтіли в очах і в голові. О радість юна, де ти?.. Все на машинці стукай (В. Сосюра).

ПУБЛІКУВА́ТИ що (видавати друком який-небудь твір, текст), ОПУБЛІКО́ВУВАТИ, ДРУКУВА́ТИ, ВИДАВА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ. — Док.: опублікува́ти, надрукува́ти, ви́дати, ви́пустити. Ми багато записуємо, чимало й публікуємо (фольклору) (М. Рильський); А сам (Горицвіт) занепокоївся: може, щось і надрукували в останніх газетах, чого не знали вони (М. Стельмах); Ось гранки — збірку лірики видаю (А. Головко); Треба нам поспішати, бо час проходить швидко, а випускати книжку на весну незручно (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. надрукувати — надрукува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надрукувати — -ую, -уєш, перех. Док. до друкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надрукувати — НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580–1581 рр. церковнослов'янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. надрукувати — Надрукува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надрукувати — НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст.  Словник української мови в 11 томах
6. надрукувати — Надрукува́ти, -ку́ю, -єш гл. Напечатать. Надруковано сю книгу вже давно. Оттут він ввесь, хоч надрукуй. Шевч. 463.  Словник української мови Грінченка