надсилати
НАДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІСЛА́ТИ, надішлю́, наді́шле́ш, док., що.
1. Відсилати, посилати що-небудь поштою або через когось; присилати.
Будьте ласкаві [до Франка] – прийміть [візьміть] участь у нашому Збірнику своєю працею і надсилайте матеріал (М. Коцюбинський);
Колишній товариш по засланню, польський революціонер Броніслав Залеський, розпродував у Польщі й Литві Шевченкові малюнки і надсилав йому виручені гроші (П. Колесник);
– Мамо, а посилку ми татові швидко надішлемо? – якось не витримує і питає Серьожа [Сергійко] (О. Іваненко);
Вже скоро місяць, як я одержав батькового листа, а відповіді ще не надіслав (П. Колесник);
* Образно. Несподівано фашист почав надсилати снаряди на цей берег, на переправу (О. Копиленко).
2. Направляти кого-небудь кудись з певною метою.
– От нам, привели дівчинку, вона загубилася, ми її до вас надсилаємо (О. Іваненко);
[Пан Стась:] І ото не спромоглися, щоб надіслати сюди сотню-другу жовнірів? (С. Васильченко);
Надіслали до Центральної ради своїх послів і українські губернії та Ради депутатів великих міст (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)