надскакувати
НАДСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.
1. до кого чого і без дод. Швидко наближатися, підбігати.
– Зараз мені забирайся відси! – кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко);
Покотився [ніж] з брязком вниз, Коли козак пахолка стис. Надскочив другий. В тишині хрипіння й грюк глухий борні (М. Бажан).
2. коло кого, перен. Домагаючись чиєїсь прихильності, догоджати, лестити кому-небудь, увиватися коло когось.
Коли [Онуфрій] мав у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: – Прошу їсти (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)