надточувати

НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що, розм.

Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати.

– Спідниця ще добра, але я з неї виросла – То нічого, панно! Я надточу (Леся Українка);

Що вгорі собі урву [мотуз], То внизу надточу (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. надточувати — надто́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надточувати — -ую, -уєш, недок., надточити, -точу, -точиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надточувати — ПОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим; створювати враження більшої довжини, ніж насправді), ЗДО́ВЖУВАТИ, ПРОДО́ВЖУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, НАДТО́ЧУВАТИ розм., НАДСТАВЛЯ́ТИ розм. (робити довшим, додаючи ще частину до чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
4. надточувати — Надто́чувати, -то́чую, -то́чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надточувати — НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати. — Спідниця ще добра, але я з неї виросла — То нічого, панно! Я надточу (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. надточувати — Надто́чувати, -чую, -єш сов. в. надточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Треба розуму надточити, де сила не візьме. Ном. № 5843. 2) Выцѣживать, выцѣдить, выточить часть (жидкости).  Словник української мови Грінченка