надточувати

НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати.

— Спідниця ще добра, але я з неї виросла — То нічого, панно! Я надточу (Л. Укр., III, 1952, 652);

Що вгорі собі урву [мотуз]. То внизу надточу (Рудан., Переслів’я, 1958, 10).

Значення в інших словниках

1. надточувати — надто́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надточувати — -ую, -уєш, недок., надточити, -точу, -точиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надточувати — НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що, розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати. – Спідниця ще добра, але я з неї виросла – То нічого, панно!...  Словник української мови у 20 томах
4. надточувати — ПОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим; створювати враження більшої довжини, ніж насправді), ЗДО́ВЖУВАТИ, ПРОДО́ВЖУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, НАДТО́ЧУВАТИ розм., НАДСТАВЛЯ́ТИ розм. (робити довшим, додаючи ще частину до чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
5. надточувати — Надто́чувати, -то́чую, -то́чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. надточувати — Надто́чувати, -чую, -єш сов. в. надточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Треба розуму надточити, де сила не візьме. Ном. № 5843. 2) Выцѣживать, выцѣдить, выточить часть (жидкости).  Словник української мови Грінченка