Словник української мови у 20 томах

надуватися

НАДУВА́ТИСЯ, НАДИМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАДУ́ТИСЯ, надму́ся, надме́шся і наду́юся, наду́єшся, док.

1. Наповнюючись повітрям, газом, збільшуватися величиною, розміром; роздуватися.

Піхтір хапає себе за носа; щоки його надуваються, як пузирі, червоніють (С. Васильченко);

// Розпрямлятися, натягуватися від вітру, від заповнення повітрям.

Кидалась [молодиця] в танець так прудко, що синій плащ її надувався й лопотів на вітрі (М. Коцюбинський);

Тугий вітер б'є в груди, розхристана сорочка Гната, мов парашут, надимається йому за плечима (Я. Гримайло);

Вітрило надулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко, мов чайка морська (Леся Українка);

// Набираючи в рот повітря і стискуючи губи, роздувати щоки.

Позуючи, повнощокий булькатий Хома надимався ще більше, “аби бути страшнішим” (О. Гончар);

Дме патлатий у трубу, надувся, топчеться ногами .. й веселим оком підморгує танцюрам (С. Васильченко).

2. Напружуючись, збільшуватися об'ємом, розміром.

Заруба й досі уявляв свого прадіда великим і сильним, що стоїть біля палаючого горна, .. рукава закачав по лікті, сині жили надимаються (В. Кучер);

А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра);

// Збільшувати об'єм, розмір від переповнення чим-небудь.

Павло глянув на сумку й спитав: – Від чого вона у тебе так надулася?.. (М. Томчаній);

// Підніматися, наповнюватися водою.

Не сьогодні-завтра зашумлять, загуторять мутноокі струмки в ярах, і Дніпро посиніє, надметься (О. Донченко);

Заклекотала хвиля в Псьолі, Клубками піна надулась (Л. Боровиковський).

3. перен., розм. Набирати гордовитого, поважного вигляду.

Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице (І. Нечуй-Левицький);

На воротях, пихато надувшись, стояли два поліцаї (Ю. Збанацький).

4. тільки док., перен., розм. Розгнівившись, насупитися.

Нюся роздратовано знизала плечима і, надувшись, сіла перед дзеркалом кінчати свій туалет (А. Головко);

Віра схопилася з крісла і, ображено надувшись, відійшла до вікна (М. Руденко).

5. перен. Дуже напружуватися, докладати великих зусиль, роблячи, виконуючи що-небудь.

Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається (прислів'я);

Огієнко тільки сопів та надувався, по-волячому ступаючи за лантухом через поріг (О. Гончар);

Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском, пробивався до дверей (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. надуватися — надува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. надуватися — Надиматися, роздуватися, роздиматися, дутися; (- жили) набрякати; (як індик) напиндючуватися; док. НАДУТИСЯ, о. нажабитися, р. напизитися.  Словник синонімів Караванського
  3. надуватися — див. настовбурчувати; сердитися; чванитися  Словник синонімів Вусика
  4. надуватися — і надиматися, -аюся, -аєшся, недок., надутися, надмуся, надмешся і надуюся, надуєшся, док. 1》 Наповнюючись повітрям, газом, збільшувати величину, розмір; роздуватися. || Розпрямлятися, натягуватися від вітру, від заповнення повітрям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надуватися — 1. здимуватися, здиматися, поздимуватися, надимуватися, надиматися, понадимуватися, обдимуватися, обдиматися, роздимуватися, роздиматися, пороздимуватися 2. див. важничати, чванитися  Словник чужослів Павло Штепа
  6. надуватися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
  7. надуватися — НАДУВА́ТИСЯ і НАДИМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАДУ́ТИСЯ, надму́ся, надме́шся і наду́юся, наду́єшся, док. 1. Наповнюючись повітрям, газом, збільшувати величину, розмір; роздуватися.  Словник української мови в 11 томах
  8. надуватися — Надува́тися, -ва́юся, -єшся гл. = надиматися.  Словник української мови Грінченка