надібок

НА́ДІБОК, бка, ч., діал.

1. Деревина, пеньок.

Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Іван Ле);

Бере [Пригара] відра, простує до дров'яника. Кидає на землю надібок і зорить по схилу (І. Чендей).

2. збірн. Господарські речі.

Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка (Б. Грінченко);

Навпомацки, як сліпі, пробралися захаращеними всіляким домашнім надібком сіньми до світлиці (І. Головченко і О. Мусієнко).

Значення в інших словниках

1. надібок — на́дібок 1 іменник чоловічого роду пеньок діал. на́дібок 2 іменник чоловічого роду господарські речі діал.  Орфографічний словник української мови
2. надібок — -бка, ч., діал. 1》 Кусок деревини, пня. 2》 збірн. Господарські речі. 3》 мет. Виливанець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надібок — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
4. надібок — НА́ДІБОК, бка, ч., діал. 1. Кусок деревини, пня. Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Ле, Наливайко, 1957, 296). 2. збірн. Господарські речі.  Словник української мови в 11 томах
5. надібок — Надібок, -бка м. 1) Кусокъ дерева или желѣза, годный въ дѣло. Мнж. 186. 2) Хозяйственныя принадлежности. надібок у піч. Никуда негодная вещь. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка