надіятися
НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок.
1. на що, без дод., з інфін., із спол. що. Мати надію на можливість здійснення чогось; сподіватися.
Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з Панею Вашою (М. Коцюбинський);
Полюбив [Тур] Малушу, думав про неї й власну свою долю, надіявся... (С. Скляренко);
– Жить на світі також не солодко, все на щастя надієшся, а недоля по серцю б'є (Григорій Тютюнник);
І думки, мов тіні, .. летять десь за річку, за тополю, до того шматка землі, на якому і досі надієшся знайти людяність і щастя (М. Стельмах);
// Вважати можливим здійснення чого-небудь; розраховувати нащось.
Надіючись на бандитські заворушки в тилу нашої армії, .. почав він знову безумну авантюру (В. Еллан-Блакитний);
Механік-водій давав повний вперед, збиваючи полум'я зустрічним вітром і надіючись випорснути з вогняного мішка (О. Гончар);
Ми виїхали на попутній машині в село Усть-Говерлу, а звідти, повернувши праворуч, пішли проти течіїрічкової, надіючись, що якась автомашина наздожене нас і підвезе до греблі (М. Томчаній);
// у знач. вставн. сл. Уживається для вираження сподівання, надії на здійснення чого-небудь.
– Ну й що, – поцікавився Яремченко, ви, надіюся, врятували його [хворого]? (Д. Бедзик);
– Всього доброго вам. – До побачення. Ви, надіюсь, іще якось зайдете до Григорія? – Не знаю. Мені дуже далеко добиратися до лікарні (М. Стельмах);
// чого, розм. Чекати появи чого-небудь, вірити у настання чогось.
Не ждав я добра, як уходив до своєї хати, але й не надіявся такої біди, на яку наскочив (Л. Мартович);
– Тікілі-тлінь! Цюрінь, цюрінь!. – щебетала пташина, не надіючись собі лиха, коли Леон зближався (І. Франко).
2. на кого – що. Покладатися на кого-, що-небудь, бути впевненим у комусь, чомусь.
Щождо віри, то я досі навчилась вірити тільки в .. хірургію, а всяка терапія для мене річ непевна, і я, хоч не боюся її, та й не надіюся на неї дуже (Леся Українка);
На свої лікті Павло надіявся (А. Головко);
Козаков не доручив цієї справи нікому з своїх бійців, а вирішив усе зробити сам. Це не тому, що він не надіявся на своїх хлопців (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)