над'їжджати

НАД'ЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і НАД'ЇЗДИ́ТИ, ди́ш, ди́ть, недок., НАД'Ї́ХАТИ, над'ї́ду, над'ї́деш, док.

Їдучи, прибувати куди-небудь (незабаром або на короткий відрізок часу).

Сонце вже заходило. Ніхто не над'їжджав (І. Нечуй-Левицький);

Одні ридвани від'їздили від високого ґанку, а другі – над'їздили (Панас Мирний);

Я перейшов сад, покликав свою велику собаку й пустився в сторону.., звідки мав над'їхати батько-мужик (О. Кобилянська);

// Їдучи, наближатися до кого-, чого-небудь.

[Килина:] Чую, щось гуркотить, придивилась: їде щось на повозці... Далі ви над'їхали ближче і привітались (М. Кропивницький);

Не помітив [Гриць], коли дорогою, із Вовчка над'їхали сани, переповнені людьми (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. над'їжджати — над'їжджа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. над'їжджати — -аю, -аєш і над'їздити, -диш, -дить, недок., над'їхати, над'їду, над'їдеш, док. Їдучи, прибувати куди-небудь (незабаром або на короткий відтинок часу). || Їдучи, наближатися до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. над'їжджати — ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови