назбивати
НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого.
1. Збити що-небудь в якісь кількості.
Скаржилася мати на бригадира, який не дав соломи на зиму, і тепер нічим буде буде топити піч, бо того бур'янцю, що назбивала попідтинню підкіском, хіба ж надовго вистачить (П. Загребельний);
Бирок назбивали небагато, зате горіхи були дуже смачні і багато їх у кожній бирці (І. Багряний).
2. перен., розм. Зібрати, нагромадити, набути певну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.).
– Та й де він тілько маєтва [майна] назбивав? (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)