назирком
НА́ЗИРКОМ, присл., діал.
Назирці, здалеку.
Та й пішов [Гриць]; а я за ним назирком: до яких се знакомих [знайомих] людей він ходить? (Марко Вовчок);
З Пріською Солоха ні разочку не балакала, ніколи не чула її голосу, раз разочком тільки бачила, та й то назирком, у церкві (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)