назирком

НА́ЗИРКОМ, присл., діал. Назирці.

Та й пішов [Гриць]; а я за ним назирком: до яких се знакомих людей він ходить? (Вовчок, І, 1955, 38);

З Пріською Солоха ні разочку не балакала, ніколи не чула її голосу, раз разочком тільки бачила, та й то назирком, у церкві (Л. Янов., І, 1959, 164).

Значення в інших словниках

1. назирком — на́зирком прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. назирком — див. назирці  Словник синонімів Вусика
3. назирком — присл., діал. Назирці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. назирком — НА́ЗИРКОМ, присл., діал. Назирці, здалеку. Та й пішов [Гриць]; а я за ним назирком: до яких се знакомих [знайомих] людей він ходить? (Марко Вовчок); З Пріською Солоха ні разочку не балакала, ніколи не чула її голосу, раз разочком тільки бачила, та й то назирком, у церкві (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
5. назирком — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г.  Словник синонімів української мови
6. назирком — На́зирком нар. Слѣдомъ, не выпуская изъ виду. Пішов, а я за ним назирком: до яких се знакомих людей він ходить. МВ. І. 62.  Словник української мови Грінченка