назрівати
НАЗРІВА́ТИ, а́є, недок., НАЗРІ́ТИ, і́є, док.
1. Наближатися, ставати неминучим.
Юрій Юрійович уважно придивлявся до учениці і знав, що назріває серйозна розмова з нею (О. Донченко);
На заході Європи [в кінці XVII ст.] назрівала велика війна (з навч. літ.);
Садовський виголосив промову про те, що .. тепер назріло питання про утворення постійного українського театру в Києві (Ф. Бурлака);
// Зростати, доходити до повного ступеня виявлення.
О, як люблю я ці хвилини, І ці пісні, і ці слова. Коли в живій душі людини Чуття високе назріва (П. Воронько).
2. перен. Виникати, зароджуватися, з'являтися (про думку, задум і т. ін.).
Під високим лобом, прикрашеним чорнявим волоссям, зразу ж назріває гостра винахідницька думка... (Остап Вишня);
В маленькій Ясиній голівці назрівали найрізноманітніші плани (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)