назрівати
НАЗРІВА́ТИ, а́є, недок., НАЗРІ́ТИ, і́є, док.
1. Наближатися, ставати неминучим.
Назрівала суперечка, і до розмови втрутилась мати (Гур., Життя.., 1954, 116);
Садовський виголосив промову про те, що.. тепер назріле питання про утворення постійного українського театру в Києві (Бурл., Напередодні, 1956, 19);
// Зростати, доходити до повного ступеня виявлення.
О, як люблю я ці хвилини, І ці пісні, і ці слова. Коли в живій душі людини Чуття високе назріва (Воронько, Славен мир, 1950, 43).
2. перен. Виникати, зароджуватися.
Під високим лобом, прикрашеним чорнявим волоссям, зразу ж назріває гостра винахідницька думка… (Вишня, І, 1956,337);
В маленькій Ясиній голівці назрівали найрізноманітніші плани (Ів., Таємниця, 1959, 130).
Словник української мови (СУМ-11)