найвищий —
-а, -е. Найвищ. ст. до високий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
найвищий —
на висо́ких но́тах. Підвищеним голосом від обурення, незадоволення, радості і т. ін. — Кинь ти його, Валька,— відповів інший голос на високих нотах (О. Гончар); — Увага! Кухня першого батальйону на горизонті!...
Фразеологічний словник української мови
найвищий —
НАЙБІ́ЛЬШИЙ (максимально можливий вияв інтенсивності якоїсь ознаки), ЯКНАЙБІ́ЛЬШИЙ підсил., ЩОНАЙБІ́ЛЬШИЙ підсил., МАКСИМА́ЛЬНИЙ, НАЙВИ́ЩИЙ, ПО́ВНИЙ (про швидкість, силу тощо); ГРАНИ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ (який є останнім ступенем у розвитку якоїсь ознаки)...
Словник синонімів української мови
найвищий —
Найви́щий, -ща, -ще
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)