найматися
НАЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЙНЯ́ТИСЯ, найму́ся, на́ймешся, док.
1. куди, до кого, у кого, з інфін. і без дод. Поступати на роботу, службу за наймом.
– Казала ж – наймайся до панського двору, я на кухні служила б... (С. Васильченко);
– Наймаєтесь? – та вже ж не танцювати сюди посходились (В. Винниченко);
– Ми .. не могли б у вас, мамко, найнятися служити? (А. Калин);
Найду долю, одружуся, Не найду, втоплюся, Та не продамся нікому, В найми не наймуся (Т. Шевченко);
Перед тим, як найнятися в економію, Мар'ян Поляруш пішов на сповідь (М. Стельмах).
2. тільки недок. Пас. до найма́ти 4.
– Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема (Марко Вовчок);
– В нас на шибці наліплена записка, що одна кімната наймається, – тихо обізвалась Уляся (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Як (мов, нена́че і т. ін.) найня́вся – дуже інтенсивно; сильно.
А дощ періщить, як найнявся (В. Кучер);
Що ти кричиш, як найнявся (прислів'я);
Рубав [дрова] до самого вечора, мов найнявся (Леся Українка);
Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече (А. Хижняк);
(2) Як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) найня́тися – дуже сильно діяти, виявляти себе і т. ін.
Що ти кричиш, як найнявся (приказка);
Вийшов з хати і почав рубати дрова. Рубав до самого вечора, мов найнявся (Леся Українка);
А дощ періщить, як найнявся (В. Кучер);
Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)