найматися

НАЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЙНЯ́ТИСЯ, найму́ся, на́ймешся, док.

1. куди, до кого, у кого, з інфін. і без дод. Поступати на роботу, службу за наймом.

– Казала ж – наймайся до панського двору, я на кухні служила б... (С. Васильченко);

– Наймаєтесь? – та вже ж не танцювати сюди посходились (В. Винниченко);

– Ми .. не могли б у вас, мамко, найнятися служити? (А. Калин);

Найду долю, одружуся, Не найду, втоплюся, Та не продамся нікому, В найми не наймуся (Т. Шевченко);

Перед тим, як найнятися в економію, Мар'ян Поляруш пішов на сповідь (М. Стельмах).

2. тільки недок. Пас. до найма́ти 4.

– Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема (Марко Вовчок);

– В нас на шибці наліплена записка, що одна кімната наймається, – тихо обізвалась Уляся (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Як (мов, нена́че і т. ін.) найня́вся – дуже інтенсивно; сильно.

А дощ періщить, як найнявся (В. Кучер);

Що ти кричиш, як найнявся (прислів'я);

Рубав [дрова] до самого вечора, мов найнявся (Леся Українка);

Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече (А. Хижняк);

(2) Як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) найня́тися – дуже сильно діяти, виявляти себе і т. ін.

Що ти кричиш, як найнявся (приказка);

Вийшов з хати і почав рубати дрова. Рубав до самого вечора, мов найнявся (Леся Українка);

А дощ періщить, як найнявся (В. Кучер);

Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече (А. Хижняк).