найми

НА́ЙМИ, ів, мн.

Робота або служба, на яку хто-небудь найнявся.

Співа матрос, як той козак, Що в наймах виріс сиротою (Т. Шевченко);

– Не пущу я тебе в найми до панів, – сказав батько, – коли хоч, то наймайся в мужика (І. Нечуй-Левицький);

– Було нас у сім'ї четверо, старші ходили по наймах, а я при батьках перебував (Григорій Тютюнник);

– Як живеться? У наймах усяк буває, а доброго нема (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. найми — на́йми множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. найми — (дія) наймитування; (у наймача) служба <�праця> на строк, жм. строк.  Словник синонімів Караванського
3. найми — [наймие] -м'іў  Орфоепічний словник української мови
4. найми — -ів, мн. Робота або служба, на яку хто-небудь найнявся. Віддавати в найми. Іти в найми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. найми — На́йми, на́ймів; у на́йми, у на́ймах  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. найми — НА́ЙМИ, ів, мн. Робота або служба, на яку хто-небудь найнявся. Співа матрос, як той козак. Що в наймах виріс сиротою (Шевч., II, 1963, 105); — Не пущу я тебе в найми до панів, — сказав батько, — коли хоч, то наймайся в мужика (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. найми — Найми, -нів м. мн. Наемъ; служба по найму. Нехай вона сердешна од наймів трохи одпочине. О. 1862. III. 11. (Шевч.). піти в найми. Наняться. Матінко наша! Не журися ти нами: як поростемо, пійдемо в найми. н. п.  Словник української мови Грінченка