наймит
НА́ЙМИТ, а, ч.
1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак.
Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок);
Я, правду кажучи, не дуже був задоволений перспективою попівського наймита. І помиї винось, і снопи в'яжи, і п'яного попа спати вкладай, і попаді кошики носи (В. Винниченко);
* Образно. Керівники Громади зробили свій вибір [для редагування словника] на Б.Д. Грінченку. Говорили відверто, могли б знайти і сильнішого мовознавця, але такого наймита, як він у науці, – ніколи (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Чула [Явдоха], що він ходив по роботах; він – хазяйський син, як простий наймит, робить на чужих людей... (Панас Мирний).
2. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.
Ваші господарі – Наймити татарам, Турецьким султанам (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)