Значення в інших словниках
-
наймит —
наймит – найманець Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. “Опріч Гафійки, було ще два наймити” (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
наймит —
на́ймит іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
наймит —
НАЙМИТ – НАЙМАНЕЦЬ – НАЙМАЧ Наймит, -а. 1. Найманий робітник; батрак. Ізнову Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли (М. Коцюбинський). 2. Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів.
Літературне слововживання
-
наймит —
Найнятий робітник, строкар, найманець; (жінка) наймичка; наймитюга.
Словник синонімів Караванського
-
наймит —
[наймиет] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
наймит —
Наймити й найманці Слово наймит означало колись певне соціальне поняття — робітник, що наймався працювати в заможного господаря («Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь». — І.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
-
наймит —
-а, ч. 1》 Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. 2》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наймит —
НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок); Я, правду кажучи, не дуже був задоволений перспективою попівського наймита.
Словник української мови у 20 томах
-
наймит —
НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І.
Словник синонімів української мови
-
наймит —
На́ймит, -та, -тові; -мити́, -ті́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наймит —
НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює по найму у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Вовчок, І, 1955, 150)...
Словник української мови в 11 томах
-
наймит —
рос. батрак у Київській Русі та середньовічній Україні — позастановий прошарок населення, що складався з розореного сільського та міського люду, холопів, які були позбавлені засобів виробництва.
Eкономічна енциклопедія