наймит
НА́ЙМИТ, а, ч.
1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак.
Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок);
Я, правду кажучи, не дуже був задоволений перспективою попівського наймита. І помиї винось, і снопи в'яжи, і п'яного попа спати вкладай, і попаді кошики носи (В. Винниченко);
* Образно. Керівники Громади зробили свій вибір [для редагування словника] на Б.Д. Грінченку. Говорили відверто, могли б знайти і сильнішого мовознавця, але такого наймита, як він у науці, – ніколи (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Чула [Явдоха], що він ходив по роботах; він – хазяйський син, як простий наймит, робить на чужих людей... (Панас Мирний).
2. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.
Ваші господарі – Наймити татарам, Турецьким султанам (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- наймит — наймит – найманець Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. “Опріч Гафійки, було ще два наймити” (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- наймит — на́ймит іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наймит — НАЙМИТ – НАЙМАНЕЦЬ – НАЙМАЧ Наймит, -а. 1. Найманий робітник; батрак. Ізнову Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли (М. Коцюбинський). 2. Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. Літературне слововживання
- наймит — Найнятий робітник, строкар, найманець; (жінка) наймичка; наймитюга. Словник синонімів Караванського
- наймит — див. бідний; скромний Словник синонімів Вусика
- наймит — [наймиет] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- наймит — Наймити й найманці Слово наймит означало колись певне соціальне поняття — робітник, що наймався працювати в заможного господаря («Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь». — І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- наймит — -а, ч. 1》 Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. 2》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наймит — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
- наймит — На́ймит, -та, -тові; -мити́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наймит — НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює по найму у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Вовчок, І, 1955, 150)... Словник української мови в 11 томах
- наймит — рос. батрак у Київській Русі та середньовічній Україні — позастановий прошарок населення, що складався з розореного сільського та міського люду, холопів, які були позбавлені засобів виробництва. Eкономічна енциклопедія