наймит

наймит – найманець

Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. “Опріч Гафійки, було ще два наймити” (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. “Ваші господарі – наймити татарам, турецьким султанам” (Тарас Шевченко). Згодом у переносному значенні з’явилося нове слово – найманець. Сьогодні воно найчастіше вживається в розумінні “солдати й офіцери найманого війська”. “Не тільки чоловіки, а й жінки і підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їхніх найманців” (Олесь Гончар).

Отже, в сучасній мові найманець у значенні “найманий сільськогосподарський працівник” не виступає. Навпаки, наймит не можна вживати на позначення вояка найманої армії.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

наймит — на́ймит іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
наймит — НАЙМИТ – НАЙМАНЕЦЬ – НАЙМАЧ Наймит, -а. 1. Найманий робітник; батрак. Ізнову Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли (М. Коцюбинський). 2. Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. Літературне слововживання
наймит — Найнятий робітник, строкар, найманець; (жінка) наймичка; наймитюга. Словник синонімів Караванського
наймит — див. бідний; скромний Словник синонімів Вусика
наймит — [наймиет] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
наймит — Наймити й найманці Слово наймит означало колись певне соціальне поняття — робітник, що наймався працювати в заможного господаря («Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь». — І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
наймит — -а, ч. 1》 Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. 2》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
наймит — НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок); Я, правду кажучи, не дуже був задоволений перспективою попівського наймита. Словник української мови у 20 томах
наймит — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
наймит — На́ймит, -та, -тові; -мити́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наймит — НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює по найму у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Вовчок, І, 1955, 150)... Словник української мови в 11 томах
наймит — рос. батрак у Київській Русі та середньовічній Україні — позастановий прошарок населення, що складався з розореного сільського та міського люду, холопів, які були позбавлені засобів виробництва. Eкономічна енциклопедія