1. Літературне слововживання

наймит

НАЙМИТ – НАЙМАНЕЦЬ – НАЙМАЧ

Наймит, -а. 1. Найманий робітник; батрак. Ізнову Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли (М. Коцюбинський). 2. Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. Ваші господарі – Наймити татарам, Турецьким султанам (Т.Шевченко). 3. зрідка. Те саме, що найманець 1. Багато, багато полягло тут чужосторонніх наймитів, що за гроші прийшли знищувати чужу волю (А.Кащенко).

Найманець, -нця, ор. -нцем. 1. Солдат або офіцер найманої армії. Не тільки чоловіки, а й жінки і підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їх найманців (О.Гончар). 2. розм. Те саме, що наймит. – Найманцем я служу в хазяїна (С.Добровольський).

Наймач, -а, ор. -ем. Той, хто наймає когось, щось. Раз на подвір’я прийшов наймач з батіжком, з хитрими очима і з цигаркою, приліпленою до нижньої губи. Його обступили, почали кричати, торгуватися (В.Винниченко); З приморських степів, з Криму і навіть з далекої Кубані заїжджалися сюди наймачі (О.Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймит — наймит – найманець Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. “Опріч Гафійки, було ще два наймити” (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. наймит — на́ймит іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. наймит — Найнятий робітник, строкар, найманець; (жінка) наймичка; наймитюга. Словник синонімів Караванського
  4. наймит — див. бідний; скромний Словник синонімів Вусика
  5. наймит — [наймиет] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. наймит — Наймити й найманці Слово наймит означало колись певне соціальне поняття — робітник, що наймався працювати в заможного господаря («Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь». — І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. наймит — -а, ч. 1》 Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. 2》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. наймит — НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок); Я, правду кажучи, не дуже був задоволений перспективою попівського наймита. Словник української мови у 20 томах
  9. наймит — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
  10. наймит — На́ймит, -та, -тові; -мити́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. наймит — НА́ЙМИТ, а, ч. 1. Робітник, що працює по найму у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Вовчок, І, 1955, 150)... Словник української мови в 11 томах
  12. наймит — рос. батрак у Київській Русі та середньовічній Україні — позастановий прошарок населення, що складався з розореного сільського та міського люду, холопів, які були позбавлені засобів виробництва. Eкономічна енциклопедія