1. Літературне слововживання

найстарший

НАЙСТАРШИЙ – НАЙСТАРІШИЙ

Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах). 2. Який має найбільший чин, найвищу посаду серед інших. Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. (Т.Шевченко); – Ти тепер найстарший у громаді, – гримів Степан. – Що ти скажеш, так має бути (Лесь Мартович).

Найстаріший. Те саме, що найстарший 1: найстаріша жителька села, найстаріша людина, найстаріший дуб, найстаріший заклад, найстаріше місто.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найстарший — Найстарша річ ( = найважливіша річ, 288) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. найстарший — найста́рший прикметник, найвищий ступінь Орфографічний словник української мови
  3. найстарший — -а, -е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); прот. наймолодший. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. найстарший — НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Князь [Ярослав] поділив державу між своїми синами в той спосіб, що найстаршому Ізяславу дав Київ і Новгород (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. найстарший — НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Треба помочі матері. Остап найстарший був, то вже ж не кому і в поміч матері стати — йому (Головко, II. 1957, 209). Словник української мови в 11 томах