1. Літературне слововживання

наказовий

НАКАЗОВИЙ – НАКАЗНИЙ

Наказовий. Який стосується наказу: наказова команда, наказовий тон, наказовий спосіб (у граматиці).

Наказний, іст. Який містить у собі наказ, розпорядження: наказна пам’ятка, наказний гетьман (особа, що тимчасово обіймає посаду гетьмана).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наказовий — наказо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. наказовий — Імперативний. Словник синонімів Караванського
  3. наказовий — -а, -е. Який містить наказ; стос. до наказу. Наказовий спосіб лінгв. — форма дієслова, яка виражає наказ, спонукання, прохання, побажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наказовий — НАКАЗО́ВИЙ, а, е. Який містить у собі наказ; стос. до наказу. – Леонід! Щоб це було востаннє, – в голосі дівчини прохопились наказові нотки. – Навіщо форсити? Ти чуєш? (О. Гончар); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: – Старт! (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. наказовий — НАКАЗО́ВИЙ (про голос, тон, команду тощо — який містить у собі наказ); ІМПЕРАТИ́ВНИЙ книжн. (який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання). — Леонід! Щоб це було востаннє, — в голосі дівчини прохопились наказові нотки (О. Словник синонімів української мови
  6. наказовий — Наказо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наказовий — НАКАЗО́ВИЙ, а, е. Який містить у собі наказ; стос. до наказу. — Леонід! Щоб це було востаннє, — в голосі дівчини прохопились наказові нотки. — Навіщо форсити? Ти чуєш? (Гончар, IV, 1960, 60); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: — Старт! (Рад. Словник української мови в 11 томах