найстарший
НАЙСТА́РШИЙ, а, е.
Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший.
Князь [Ярослав] поділив державу між своїми синами в той спосіб, що найстаршому Ізяславу дав Київ і Новгород (з навч. літ.);
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- найстарший — Найстарша річ ( = найважливіша річ, 288) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
- найстарший — найста́рший прикметник, найвищий ступінь Орфографічний словник української мови
- найстарший — НАЙСТАРШИЙ – НАЙСТАРІШИЙ Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах). Літературне слововживання
- найстарший — -а, -е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); прот. наймолодший. Великий тлумачний словник сучасної мови
- найстарший — НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Треба помочі матері. Остап найстарший був, то вже ж не кому і в поміч матері стати — йому (Головко, II. 1957, 209). Словник української мови в 11 томах