1. Великий тлумачний словник сучасної мови

найстарший

найста́рший

-а, -е.

Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); прот. наймолодший.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найстарший — Найстарша річ ( = найважливіша річ, 288) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. найстарший — найста́рший прикметник, найвищий ступінь Орфографічний словник української мови
  3. найстарший — НАЙСТАРШИЙ – НАЙСТАРІШИЙ Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах). Літературне слововживання
  4. найстарший — НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Князь [Ярослав] поділив державу між своїми синами в той спосіб, що найстаршому Ізяславу дав Київ і Новгород (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. найстарший — НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Треба помочі матері. Остап найстарший був, то вже ж не кому і в поміч матері стати — йому (Головко, II. 1957, 209). Словник української мови в 11 томах