Словник української мови у 20 томах

наймичкувати

НАЙМИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Працювати наймичкою; бути служницею, найманою робітницею в кого-небудь.

Як уже ми осілися, – годі й наймичкувати. Гуляти мати не забороняла ніколи (Ганна Барвінок);

У дитинстві наймичкувала [Наталя] заради мого навчання в семінарії (Ю. Хорунжий).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. наймичкувати — наймичкува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. наймичкувати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
  3. наймичкувати — -ую, -уєш, недок. Працювати наймичкою; бути служницею, найманою робітницею в кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наймичкувати — НАЙМИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Працювати наймичкою; бути служницею, найманою робітницею в кого-небудь. На старості літ прийшлося наймичкувати в людей (Мирний, II, 1954, 177).  Словник української мови в 11 томах
  5. наймичкувати — Наймичкувати, -чкую, -єш гл. Быть наемной работницей, служанкой. Г. Барв. 181, 526.  Словник української мови Грінченка