наймиччин

НА́ЙМИЧЧИН, а, е.

Прикм. до на́ймичка.

“Чи ця Зінька не знахурка бува? Чи не піддала вона чого хазяйці?..” Такі думки клопотали наймиччину голову (Панас Мирний);

Йому незручно було втручатися до наймиччиної розваги (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. наймиччин — -а, -е. Належний наймичці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наймиччин — На́ймиччин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. наймиччин — Наймиччин, -а, -е Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.  Словник української мови Грінченка