1. Словник української мови у 20 томах

наймиччин

НА́ЙМИЧЧИН, а, е.

Прикм. до на́ймичка.

“Чи ця Зінька не знахурка бува? Чи не піддала вона чого хазяйці?..” Такі думки клопотали наймиччину голову (Панас Мирний);

Йому незручно було втручатися до наймиччиної розваги (Г. Епік).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймиччин — -а, -е. Належний наймичці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наймиччин — На́ймиччин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. наймиччин — Наймиччин, -а, -е Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина. Словник української мови Грінченка