наймодавець
НАЙМОДА́ВЕЦЬ, вця, ч.
1. заст. Офіційна особа, яка забезпечує найманою роботою.
2. юр. Той, хто здає що-небудь в найом.
За договором про наймання майна одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій (наймачеві) майно за певну винагороду для тимчасового користування (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наймодавець — наймода́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наймодавець — -вця, ч. 1》 Сторона у договорі найму, яка надає майно у тимчасове користування за винагороду. 2》 Те саме, що орендодавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наймодавець — рос. наймодатель учасник договору найму, який надав майно, товару тимчасове користування наймачеві за винагороду, обумовлену в договорі. Eкономічна енциклопедія