наймодавець

НАЙМОДА́ВЕЦЬ, вця, ч.

1. заст. Офіційна особа, яка забезпечує найманою роботою.

2. юр. Той, хто здає що-небудь в найом.

За договором про наймання майна одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій (наймачеві) майно за певну винагороду для тимчасового користування (з мови документів).

Значення в інших словниках

1. наймодавець — наймода́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наймодавець — -вця, ч. 1》 Сторона у договорі найму, яка надає майно у тимчасове користування за винагороду. 2》 Те саме, що орендодавець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наймодавець — рос. наймодатель учасник договору найму, який надав майно, товару тимчасове користування наймачеві за винагороду, обумовлену в договорі.  Eкономічна енциклопедія