наймодавець

наймода́вець

-вця, ч.

1》 Сторона у договорі найму, яка надає майно у тимчасове користування за винагороду.

2》 Те саме, що орендодавець.

Значення в інших словниках

1. наймодавець — наймода́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наймодавець — НАЙМОДА́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. заст. Офіційна особа, яка забезпечує найманою роботою. 2. юр. Той, хто здає що-небудь в найом. За договором про наймання майна одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій (наймачеві) майно за певну винагороду для тимчасового користування (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах
3. наймодавець — рос. наймодатель учасник договору найму, який надав майно, товару тимчасове користування наймачеві за винагороду, обумовлену в договорі.  Eкономічна енциклопедія