наймиччин

на́ймиччин

-а, -е.

Належний наймичці.

Значення в інших словниках

1. наймиччин — НА́ЙМИЧЧИН, а, е. Прикм. до на́ймичка. “Чи ця Зінька не знахурка бува? Чи не піддала вона чого хазяйці?..” Такі думки клопотали наймиччину голову (Панас Мирний); Йому незручно було втручатися до наймиччиної розваги (Г. Епік).  Словник української мови у 20 томах
2. наймиччин — На́ймиччин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. наймиччин — Наймиччин, -а, -е Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.  Словник української мови Грінченка