накапувати
НАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКА́ПАТИ, аю, аєш, док., перев., чого.
1. Капаючи, попадати куди-небудь або наповнювати, наливати що-небудь.
– Оце розридалась, неначе мала дитина: ще в чай накапають сльози (І. Нечуй-Левицький);
Лиш сочить, сльозить [потік] із каменя. Підставиш руку – накапає повно тобі сці-лющого [зцілющого] нектару (Г. Хоткевич);
* Образно. Се він, проклятий, В душу молоду Накапав трути, дикої розпуки (І. Франко).
2. Капаючи чим-небудь на щось, заливати або забруднювати його.
Накапати на скатерку води.
3. перен., розм. Доносити, звинувачувати кого-небудь у чомусь.
– Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників? – Сергій накапав? – Не твоє діло (Григорій Тютюнник);
– Він [Середа] потім просив, щоб я на неї [молодичку] накапав. А раніше ніяких балачок про це не було... (В. Дарда).
Словник української мови (СУМ-20)