1. Словник української мови у 20 томах

накапувати

НАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКА́ПАТИ, аю, аєш, док., перев., чого.

1. Капаючи, попадати куди-небудь або наповнювати, наливати що-небудь.

– Оце розридалась, неначе мала дитина: ще в чай накапають сльози (І. Нечуй-Левицький);

Лиш сочить, сльозить [потік] із каменя. Підставиш руку – накапає повно тобі сці-лющого [зцілющого] нектару (Г. Хоткевич);

* Образно. Се він, проклятий, В душу молоду Накапав трути, дикої розпуки (І. Франко).

2. Капаючи чим-небудь на щось, заливати або забруднювати його.

Накапати на скатерку води.

3. перен., розм. Доносити, звинувачувати кого-небудь у чомусь.

– Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників? – Сергій накапав? – Не твоє діло (Григорій Тютюнник);

– Він [Середа] потім просив, щоб я на неї [молодичку] накапав. А раніше ніяких балачок про це не було... (В. Дарда).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накапувати — нака́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накапувати — -ую, -уєш, недок., накапати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Капаючи, попадати куди-небудь або наповняти, наливати що-небудь. 2》 Капаючи чим-небудь на щось, заливати, забруднювати його. 3》 перен., розм. Доносити, обвинувачувати кого-небудь у чомусь. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накапувати — ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. накапувати — Нака́пувати, -пую, -пуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. накапувати — НАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Капаючи, попадати куди-небудь або наповняти, наливати що-небудь. — Оце розридалась, неначе мала дитина: ще в чай накапають сльози (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. накапувати — Накапувати, -пую, -єш сов. в. накапати, -паю, -єш, гл. Накапывать, накапать. Ой у полі криниченька повна води та й накапала. Чуб. V. 986. Словник української мови Грінченка