накарлякати

НАКАРЛЯ́КАТИ, аю, аєш, док., розм., зневажл.

Написати що-небудь недбало, нашвидку, абияк або необдумано, похапцем.

– Що ж ти тут накарлякав? – Ти читай, читай... (О. Гончар);

Бермут у рецензіях на виставу, які за нього ще треба по-людськи написати, накарлякав, що “Земні радощі” – перша п'єса Ярослава Петруні (В. Дрозд).