накид
НА́КИД, а, ч.
1. У плетиві – нитка, зачеплена на крючок або спицю, коли на них вже є ведуча петля або петля переходу.
2. Різновид вишивки.
Вишивки північних районів мають легкі узори геометричних та рослинних мотивів і вишивані чорними нитками поверхневим шиттям – хрестиком, стебнівкою чи позаголковим накидом (з наук. літ.).
НАКИ́Д, у, ч.
Те, що накидане купою.
Проте всі вони [робітники] вправляються, всі нарівні роблять. Чому ж тільки він [Іван] не здолає свого накиду, не вправиться з снопами? (Л. Яновська);
В руслах рік слід будувати загати, руслови – прямні і наносозатримуючі споруди, кам'яні накиди, підпірні спинки і т. ін (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)