накивувати

НАКИ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Кивати злегка або час від часу.

Злегенька накивували [попівські жінки] пальчиками на Зельмана і цікавилися, де він примістив нового війта (Марко Черемшина).

2. Те саме, що підмо́ргувати.

– Ну, которого ж, Оксано, будеш зятем звати? .. Чи не отого кучерявого? – накивує Кирило оком на Вітю (С. Васильченко);

Молода, ставна тітка стріляла в нього очима-тернинами, накивуючи бровою (Ю. Мушкетик);

* Образно. Далеко на обрії сонно накивує вогняною бровою мигавиця (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. накивувати — наки́вувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. накивувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Кивати злегенька або час від часу. 2》 Те саме, що підморгувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накивувати — НАКИ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Кивати злегенька або час від часу. Злегенька накивували [попівські жінки] пальчиками на Зельмана і цікавилися, де він примістив нового війта (Черемш., Тв., 1960, 247). 2. Те саме, що підмо́ргувати.  Словник української мови в 11 томах