наклеп
НА́КЛЕП¹, у, ч., техн.
Процес зміни структури металу під впливом його деформації в холодному стані, а також затвердіння, яке утворюється внаслідок такої деформації.
При низьких температурах кінця кування метал набуває так званого ковальського наклепу, зв'язаного з великими напруженнями в металі (з навч. літ.);
Частина металу, що лежить під різцем, стискується ним і деформується, в результаті чого на ньому утворюється поверхневе затвердіння, або наклеп (з наук. літ.).
НА́КЛЕП², у, ч.
Неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; поширення неправдивих відомостей.
[Катря:] Через мої наклепи тобі буде лихо!.. (М. Кропивницький);
[Гібсон:] Це вже наклеп на цього генерала. Він цілком порядний чоловік (В. Собко);
Молодий шахтар зрозумів, що вона не вірить у наклеп (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)