наклепник

НАКЛЕ́ПНИК, а, ч.

Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь.

Народна душа плакала над своїм тяжким горем, плакала на наклепників, що жили його [народу] потом і кров'ю й завдали йому стільки муки (Н. Кобринська);

– Навіщо ви говорите це? – Він був переляканий і злий, ліва щока його сіпалась. – Це все брехня. Ви... ви наклепник (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. наклепник — накле́пник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наклепник — Обмовник, набреха, кляузник, фабрикант наклепів; (таємний) ДОНОЩИК.  Словник синонімів Караванського
3. наклепник — див. брехливий; ябеда  Словник синонімів Вусика
4. наклепник — -а, ч. Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наклепник — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе..  Словник синонімів української мови
6. наклепник — НАКЛЕ́ПНИК, а, ч. Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь. Народна душа плакала над своїм тяжким горем, плакала на наклепників, що жили його [народу] потом і кров’ю й завдали йому стільки муки (Кобр., Вибр., 1954, 188); — Навіщо ви говорите це?...  Словник української мови в 11 томах