наклепницький

НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е.

Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп.

Вірші О. Левади певний період вже не з'являлися – письменник був за наклепницьким звинуваченням репресований (з наук.-попул. літ.);

Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платона (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. наклепницький — накле́пницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наклепницький — -а, -е. Стос. до наклепу; який містить наклеп. Наклепницький донос. Наклепницька публікація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наклепницький — НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклепницьких вихваток проти більшовиків (Біогр.  Словник української мови в 11 томах