наклепницький — Орфографічний словник української мови

наклепницький — -а, -е. Стос. до наклепу; який містить наклеп. Наклепницький донос. Наклепницька публікація. Великий тлумачний словник сучасної мови
наклепницький — НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Вірші О. Левади певний період вже не з'являлися – письменник був за наклепницьким звинуваченням репресований (з наук.-попул. літ.); Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платона (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
наклепницький — НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклепницьких вихваток проти більшовиків (Біогр. Словник української мови в 11 томах