накликаний

НАКЛИ́КАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до накли́кати.

Були вони [слова] такі неясні, як і [[накликані]] негаданим повідомленням почуття, що поступово напливали на парубка й опанували все його єство (І. Нижник);

– Ви, Заверталюк? Верховод? Чилий? – Допитливо позирав на кождого директор. Накликані осміхалися. – Ні, – коротко одповідали стиха (С. Васильченко);

// накликано, безос. пред.

– Може, тебе наврочено або напуст накликано? Тоді піди до Килини-шептухи в Княжу Слободу, вона тебе відшепче (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. накликаний — накли́каний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накликаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накликати. || накликано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накликаний — НАКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накли́кати. — Ви, Заверталюк? Верховод? Чилий? — Допитливо позирав на кождого директор. Накликані осміхалися. — Ні, — коротко одповідали стиха (Вас., І, 1959, 245); // накликано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах