накликувати

НАКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

1. Накрикувати, покрикувати.

А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: “Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!..” (О. Кобилянська);

Бурмотів [Прокіпчук] щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан).

2. Закликати.

Священик накликував народ до тверезості та просвітної праці... (Уляна Кравченко);

Невідомий співак походу степового .. Давно забуту рать з сну будить вікового І до походу знай накликує нового: “За землю руськую, за рани Ігореві” (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. накликувати — накли́кувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. накликувати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. накликувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Накрикувати, покрикувати. 2》 Закликати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накликувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше...  Словник синонімів української мови
5. накликувати — НАКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Накрикувати, покрикувати. А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: "Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!.." (Коб.  Словник української мови в 11 томах