наклясти

НАКЛЯСТИ́, яну́, яне́ш, док., розм.

Багато поклясти кого-небудь.

Аж прийшла дівка, відобрала кварту, дала обом хлопцям по кулакові в плечі, накляла погано та й вигнала їх із-перед кухні (Л. Мартович);

Одно в нього [Івана] на устах – щоб найдошкульніше їй, небозі, наклясти, як і одно на умі в нього – щоб її найболючіше зневажити (А. Крушельницький).