накований

НАКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до накува́ти¹ 1.

* У порівн. Утиканий зорями, як жаром, тихо світив над селом серпневий вечір, і чітко печатувався на синьому безмежному дворищі, як срібний герб, блискучими бляхами накований, небесний шарабан – Віз (С. Васильченко);

// нако́вано, безос. пред.

От собі й читаю, що на скелі наковано (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. накований — нако́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накований — НАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накува́ти.  Словник української мови в 11 томах